Рецензия на книгу

• 

  starttherant16 января 2021 г.

  У "Томі на фермі" Мішель Бушар розповідає історію, яка сталась із його другом, який втратив свого коханого і відкрив, що той вже з самого дитинства плів навколо себе сіті із брехні та недомовок. Замість того, щоб повністю віддатися скорботі і хоч якось полегшити душевний біль, йому доводиться грати роль простого знайомого чи навіть друга. Та це ще не все - Том, приїхавши на ферму, де виріс його коханий, зустрічається із його братом, Френсісом, як дві краплі схожим на коханого, і впадає у залежність. Тепер він не може просто так поїхати додому, до міста, просто побувавши на похоронах.. Мова Френсіса це мова жорстокості і насильства. Коли читаєш його репліки, то ніби у спину ножем штрикають, і чим далі, тим гірше. Мова ж Тома це як легкий літній вітерець, він сама ніжність. За Тома не можливо було не переживати, і хоча хочеться звинуватити його в слабкості духу, проте, зрозуміло, що справа тут зовсім не в цьому..

  П'єсу було екранізовано Ксав'є Доланом, але і сам Бушар відзначає, що екранізація вийшла значно жорстокішою, ніж він сам уявляв цю історію. Це так. До того ж, у фільмі все значно яскравіше: музика нагнітає настрій, а темні кольори і туман дозволяють вдихнути те холодне повітря навіть через екран.. Але раджу дивитися лише після прочитання. Мені все уявлялося зовсім не так, починаючи з кольору волосся та зросту героїв. Дуже, дуже хотілося б (звісно!) побачити її в театрі, але, напевно, вже не вийде.. Там все ближче до того, як я уявляла.

  Раджу прочитати інтерв'ю з автором.

  3

  201