Логотип LiveLibbetaК основной версии

Рецензия на книгу

Керамічні серця

Наталия Матолинец

  • Аватар пользователя
    Аноним8 января 2021 г.

    Серце билося до самого кінця...

    "- Не турбуйся, я знаю про час. У нас є весь час у світі, Жакку. Спи".

    Він - Жаррак Етель Прест, майбутній чаротворець Франу, і той, кого з повагою називають "Маестром".
    Вона - Канре Арлі, нижча, але є головною служкою його тітки, Маестри Юріт Даль Альвіанні.
    В нього на тілі є оливкова гілка - знак знаті і того, ким він є в цьому світі. Її життя обділило нею, так як і здібностями до алхімії та чаротворення, це звичайно було очевидно.
    Що може єднати таких різних людей? Як вони взагалі пов'язані, коли "живуть" зовсім у різних світах? А от так. Можуть бути пов'язанами. Долею та коханням. А ще смертю. В один момент щось пішло не так. Для світу, але не для молодих закоханих людей. Дякую, але найцікавіше закінчилось.

    Отож. Книга просто фантастична. Давно я в руках не тримала таких книг. Точніше ніколи. 592 сторінки, 25 днів читання, сльози і багато любові. Ось що я можу назвати спершу, коли мене запитають "Що ж такого в ній особливого?". Так, я читала цю історію дуже довго. Я старалась зануритись у історію повністю. І така щаслива я давно не була. Справді.
     
    Я вражена.
    Сюжет, обкладинка і герої - все це ідеально. Саме ідеально. Ви ж бачите цю обкладинку, правда? В житті вона виглядає дуже-дуже гарно. Ці гілочки оливки, і я зрозуміла лише зараз, що та квітка на обкладинці - це оливета. Теж важлива річ у сюжеті. Баночки з різними порошками, артефакт Жакка. І сама більша окраса - Керамічне серце, яке може враз зупинитись. Але то не суть.

    У сюжеті, між тими рядками - немає кліше чи чогось нецікавого. Як мені здається. Все дуже логічно, поступово і зі смаком. Все продумано до дрібниць. Кожна слово, речення і стрічка - мають неабияке значення. Все дуже важливе. Особливо для мене.

    Я захоплювалась. Читала, читала, читала. З таким задоволенням...
    Просто ці подорожі, описи і словечки зачаровують. Ну я можу вічну вічність говорити про це.

    Між стрічками я знайшла багато кохання. Між героями. І воно особливе. Таке миле, таке буденне, таке..рідне. Вони доповнюють один одного. Абсолютно і повністю є частинами один одного. Тонуть в душах. В тих відчуттях і щасті.

    Кінець був очевидним. Я плакала. Все.

    11
    338