Рецензия на книгу
URBAN STRIKE
Антон Кушнір
JDreamer31 июля 2012 г.Майк - представитель городской активной молодежи, начавший с участия в протестных митингах:
Був час, коли я ходив на всі подібні пікети. Не те щоб вірив у те, що це дійсно щось змінить, ні, мене просто приваблювала стилістика. Померзнути з транспарантом перед очима охоронців і оперативних камер, зіграти роль чергових ображених і пригноблених у театралізованому перформансі, начепити на рюкзак значок чи стрічку як символ принципової незгоди із чимось там; може звучати смішно, але це затягує.<...>
З цієї спільноти було кілька шляхів.<...>Можна було розчаруватись в усіх ідеях та податись до молодіжного відділу будь-якої партії<...>Або можна було забити на ці іграшки і оголосити свою власну невеличку війну - будь-кому - з махачами, переховуванням, вистежуванням, відсидками та іншими атрибутами реальних пацанів. Або повернутись до того, що приностить справжню радість в житті - друзів, мандрів, спорту, смачної їжі, музики, сексу. Або зустріти Тайгера.
попадает в подпольную группу, которая занимается более серьезными акциями:
Тому що інакше починаєш забувати вкрай важливі речі.<...>Що коли встановлювали більшість правил, твоєю думкою забули поцікавитись, а тому ти її можеш висловити зараз і в найбільш зрозумілий спосіб.<...>Що місто не може належати комусь одному, нехай скільки в нього нулів на рахунку.К сожалению, вся деятельность группы выглядит детскими игрушками, протестом ради протеста, а не конструктивными действиями.
Во время чтения периодически возникает чувство, что читаешь "Бойцовский клуб", интонации, сюжет очень похожи. Я даже всерьез задумалась, а была ли Ульрика на самом деле или же она такой себе Тайлер Дёрден.
Повествование в целом довольно "химерне", местами было интересно читать о вылазках группы, местами даже поэтично, иногда я полностью теряла нить повествования, конца тоже как бы и нет.464