Рецензия на книгу

• 

  JDreamer

  31 июля 2012

  Майк - представитель городской активной молодежи, начавший с участия в протестных митингах:
  

  
  

  Був час, коли я ходив на всі подібні пікети. Не те щоб вірив у те, що це дійсно щось змінить, ні, мене просто приваблювала стилістика. Померзнути з транспарантом перед очима охоронців і оперативних камер, зіграти роль чергових ображених і пригноблених у театралізованому перформансі, начепити на рюкзак значок чи стрічку як символ принципової незгоди із чимось там; може звучати смішно, але це затягує.<...>

  З цієї спільноти було кілька шляхів.<...>Можна було розчаруватись в усіх ідеях та податись до молодіжного відділу будь-якої партії<...>Або можна було забити на ці іграшки і оголосити свою власну невеличку війну - будь-кому - з махачами, переховуванням, вистежуванням, відсидками та іншими атрибутами реальних пацанів. Або повернутись до того, що приностить справжню радість в житті - друзів, мандрів, спорту, смачної їжі, музики, сексу. Або зустріти Тайгера.

  
  

  попадает в подпольную группу, которая занимается более серьезными акциями:

  
  Тому що інакше починаєш забувати вкрай важливі речі.<...>Що коли встановлювали більшість правил, твоєю думкою забули поцікавитись, а тому ти її можеш висловити зараз і в найбільш зрозумілий спосіб.<...>Що місто не може належати комусь одному, нехай скільки в нього нулів на рахунку.
  

  К сожалению, вся деятельность группы выглядит детскими игрушками, протестом ради протеста, а не конструктивными действиями.
  Во время чтения периодически возникает чувство, что читаешь "Бойцовский клуб", интонации, сюжет очень похожи. Я даже всерьез задумалась, а была ли Ульрика на самом деле или же она такой себе Тайлер Дёрден.
  Повествование в целом довольно "химерне", местами было интересно читать о вылазках группы, местами даже поэтично, иногда я полностью теряла нить повествования, конца тоже как бы и нет.

  4 понравилось

  64