Рецензия на книгу
(Не)помітні
Иван Байдак
Alexkusho4 января 2021 г.Важливо прийняти себе і бути вдячним за те, що маєш.
Які вони насправді, люди, чия внутрішня боротьба наче прогулянка по канату, де балансуєш між любов'ю та ненавистю до себе? Ця книга ніби глибоке занурення у власні особливості, у їхє розуміння та прийняття.
⠀⠀
Вона повернула мене в часі назад, у моменти де я чув образливі слова, ловив зневажливі, перелякані, або ж незручно-співчутливі погляди. Інколи вислуховував недоречні зауваження та поради від незнайомих людей. Попри це, я знайшов ще дещо спільне з героями...
⠀⠀
Це боротьба з собою, це перемога себе, це усвідомлення своєї інакшості вже не через призму власних образ та жалості.
⠀⠀
Звичайно, важливо як світ сприймає тебе, та набагато важливіше для повноцінного, щасливого життя - це те, як ми сприймаємо себе.
⠀⠀
А ще про соціум та його ставлення. Хочеться щоб там розуміли, болить навіть тоді, коли не завдаєш фізичного болю, що складно почуватись нормальним, коли тебе розцінюють не як особистість а як категорію дивацтв.
⠀⠀
Деякі рани - так, загоюються, але рубці від них залишаються. І це не дивно, адже будь-яка інакшість (вада) - наш вірний супутник, наш ворог і наш друг.
⠀⠀
Перегорнувши останню сторінку, я став ще більше цінувати, дякувати Богу за ту невелику кількість людей в моєму житті, які стали моїми близькими, які розгледіли в мені не лише зовнішню особливість але й внутрішню.
⠀⠀
Рекомендую книгу усім. Для когось вона стане кроком для прийняття себе, а для когось допоможе зрозуміти тих, хто потребує розуміння.2201