Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv30 ноября 2020 г.

  Я вирішила освіжити в пам'яті твір лауреата Нобелівської премії Франсуа Моріака "Гадючник". В університеті він був у нас в курсі зарубіжної літератури, але відтоді спливло багато часу і я захотіла перечитати.

  Твір починається з того, що старий чоловік пише щоденник. Він хворий, почувається погано. Його сім'я тільки і чекає його смерті, щоб почати ділити його величезні статки. Поступово ми починаємо дізнаватися історію життя його і його родини. Ми дізнаємося, що він скнара, страшенно жадібний, і в грошах, і в емоціях. Він мучив дружину, був до неї тотально холодним і байдужим. Не любив своїх дітей. Син вже виріс і дорослим чоловіком все згадує дитинство і юність і те, як батько його принижував, не підтримував. І от Луї, головний герой, пише щоденник дружині. Він повіряє їй всі свої думки, розповідає їй про їхнє життя. Чому він від неї віддалився, нарікає, що вона вся віддала себе дітям. Пише демонстративно, як ото малі діти так роблять, сподівається, що вона прочитає його і зрозуміє, яка була несправедлива до нього, змінить ставлення, розкається. Але виходить інакше: Іза помирає першою. І Луї знаходить в собі сили змінитися, переоцінити своє життя. Це не поверне дружину, це не поверне дитинство його дітей. Він знайшов у собі сили полюбити одну людину: внучку, і це його умиротворює і міняє його життя.

  Гадючник. Отруйні змії переплутані в душі Луї, він сам отруює свою сім'ю, а вони у відповідь жалять його. Але якщо перестати гризтися і спробувати знайти мир, то це можливо.

  5

  564