Рецензия на книгу

• 

  EslavaSabio22 ноября 2020 г.

  Люко Дашвар уже не та.

  Як часто я зустрічала таку думку на просторах букстаграму, зокрема після виходу останніх двох романів авторки. Що лише не закидали письменниці: абсурд, нелогічні сюжетні повороти, наївні та туповаті персонажі, банальність. І купу всього. Я десть застрягла посередині, бо розумію, що не отримую більше шалених емоцій від книг Люко Дашвар, проте даю її книгам другий (а то й третій) шанс.

  Хто ж така та Галя без голови?

  Часом здавалось, що Галя – не молода перспективна дівчина, яка підкорює столицю, а стара пришелепкувата українська бабця, що ведеться на будь-яку приманку і яку обманути простіше, аніж сказати «добридень». Життєві обставини складаються так, що дівчина втрачає роботу, друзів, коханого фактично в один день. Нещастя сиплються на Галю по всіх фронтах. Це типово для Люко Дашвар, проте як читачка запевняю, що така надмірність драми – дратівлива і нелогічна. Хотілось брязнути ту Галю вже по голові, сказати: «Схаменися! Думай, що робиш і говориш. ». Ну й ще багато подібного чи не на кожній сторінці. Але ж Галя вже без голови, нема далі, куди котитись.

  У книзі справді багато сюжетних елементів, які тісно переплітаються, а всю загальну картину можна побачити лише наприкінці. Дивуюсь, як можна поєднувати очевидні речі з непередбачуваними. Треба і таке вміти. Темп оповіді надзвичайно швидкий. А фіналочка взагалі суцільний екшен.

  Рада, що з черговим романом авторки не сталась така сама халепа, як з «Ініціацією», яка стала страшенним розчаруванням. «#ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ» - виявилась книгою на 2-3 вечори. Я лише трохи попсихувала, декілька разів згадала «чудові» українські й російські мильні серіали. Ба більше – іноді переживала за героїв. Це вже добре.

  Цілком нормально, що авторка пише по-іншому. Комусь це подобається, а комусь – ні. Має ж бути якийсь розвиток.

  З кожною книгою у будь-якої людини починають змінюватись літературні вподобання, з’являється все більше і більше читацького досвіду, вміння аналізувати та критично дивитись на світ. Ми ростемо. І певно я теж виросла з книг Люко Дашвар. Чи читатиму далі? Побачу. Раптом мені захочеться ще щось такого.

  7

  907