Отзывы о книге Кімната чудес
ElenaOO11 ноября 2020Суботній ранок у Парижі. Молода матуся разом із своїм 12-річним сином йдуть своїми справами. Вона, багаторічна керівниця відділу маркетингу у великій косметичній корпорації, надто заклопотана телефонною розмовою із босом, щоб приділити кілька хвилин уваги сину. Як справжній підліток, Луї скипає, натягає навушники та мчить на своєму скейті подалі. Миті вистачає на те, щоб з-за рогу з’явилася вантажівка… А далі… Далі життя Тельми ділиться на «до» та «після»… Як часто ми розуміємо, що ми втратили, саме тоді, коли втрачаємо? Як часто те, що здавалося важливим, на справді є не таким вже важливим? «Кімната чудес» саме про це, але…
АЛЕ! Здавалося б, така зворушлива історія. Але, я, як той Станіславський, волаю: «не вірю!». Тельма - така собі горда мати-одиначка. Вона самодостатня та успішна у роботі (ах, вона 15 років керує відділом маркетингу у корпорації, яка випускає продукцію для жінок, але до них самих ставиться зверхньо і по-сексистські). Вона любить свого синочка до нестями, проте ненавидить його захоплення і не цікавиться ними (жодного разу не була на футбольному матчі сина, бо ж їй нудно витрачати свій час ні на що). Вона давно не спілкується з власною матір’ю, бо все життя намагалася відмежуватися від неї. Тієї суботи вона дуже хотіла, щоб син відчепився від неї, бо ж мала важливу розмову із начальником. І от тепер, коли він відчепився, вся ця така крутезна сучасна жіночка сидить біля його лікарняного ліжка і не може зібрати себе до купи. Він у комі, і чи вийде з неї – не зрозуміло. Через кілька днів, коли її просто виперли з лікарні, вона вирішує прибратися в його кімнаті і знаходить щоденник: записничок, в який Луї записує свої мрії. І, щоб витягти сина з коми, вона вирішує здійснити його мрії сама… Нє, ну, а чо?!
Я опущу те, що мрії 12-річного Луї якісь такі… ем… дивні (хоча, що я знаю про мрії 12-річного французького хлопця!). Я опущу те, що мати й бабця хлопця, що лежить у комі, зриваються і їдуть до Токіо на кілька днів «потусити», бо ж це була «мрія Луї». Я опущу те, що після Токіо, мати їде до Будапешту, щоб типу побігати та «набратися» у барах, бо ж це також була «мрія». Я опущу те, що невідомо на які гроші вона літає туди-сюди бізнес-класом, живе у люксових готелях (ну, так, вона розраховує на мільйонну компенсацію від своєї корпорації, але ж суд ще не відбувся, а наразі з сином вони жили й не шикували, а лікарня також грошиків коштує). Я навіть опущу те, що люди поряд, дивним чином виявляються саме тими людьми, що потрібно.
Мене найбільш вразило те, що МАТИ здійснює мрії СИНА, які він волів би здійснити САМ!
12 понравилось753
Комментарии 0
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Комментариев пока нет,
ваш может стать первым