Рецензия на книгу

• 

  cutruna2 июня 2012 г.

  Доррис Лессинг "Пятый ребенок".
  
  Всі жінки стикаються з материнством. У всіх нас є мами, ми повинні по закону природньому стати мамами і можемо по різному до цього ставитися.
  Але що, коли ти не любиш свою дитину? А що, коли твоя дитина не така як всі?? Всі її бояться, а ти мусиш стримувати цього монстра, залишившись з ним один на один, бо навіть від тебе всі вдвернулися як від тої, хто породила монстра.
  "Нет ничего ненормального в том, что мать не любит ребенка. Я все время такое вижу. К сожалению.", - каже лікарка цій матері.
  
  Я все таки схиляюсь до думки, мені хочеться до неї схилитися, що п"ята дитина в сім"ї це така глобальна метафора. Ми всі трохи дивні, чудіки, ми всі атавізми від чогось. Тільки хтось вміє це приховувати, хтось уміло перетворює це на піар, а хтось позбавлений цього уміння. Тому то в світі і з"являються час від часу такі бени, такі "пяті діти" - наче п"яті вугли - зайві, непристосовані, некохані і не обніжені.
  9 балів з 10

  4

  16