Рецензия на книгу

• 

  Sopromat

  2 октября 2020

  Всі відтінки людяності.

  Так, лауреатами Нобелівської премії за красиві оченята не стають! Круто написаний роман для поціновувачів не тільки витонченої стилістики, ще- пронизливого психологізму. Давно не було та тоскно. так лячно стрімке дорослішання , старіння, боязнь самотності та непотрібності.
  Це серйозна література. Для тих, хто цінує сім'ю, хто випробовував труднощі з пошуками житла і роботи, хто втратив улюблену справу, але не став скиглієм та заздрістником.
  Героїв не багато, але вони з великими серцями та робочими руками. Їм хочеться допомогти, підтримати хоч морально.
  Один з наших хірургів захопився вишивкою. Рідкими вільними хвилинами починає розповідати про якісь вузлики чи хрестики. Ми посміхаємося та переглядаємося. Отак захопленно головний герой розповідає про гончарство. А нетерплячий читач ( яим я є) мріє про продовження сюжетної лінії, а не про виробничий процес.
  Власне, в романі майже нічого не відбувається. У той же час відбувається дуже важливе для кожної людини.
  Ще цей роман може сподобатися тим, хто полюбляє собакенів. Я ледь не плакав. читаючи про Знайдена. Згадав, як ховали свого від володарки квартири...
  Фінал не можна назвати оптимістичним, але якась світла надія в душі виникає.

  21 понравилось

  903