Рецензия на книгу
Идеаль
Фредерик Бегбедер
Аноним19 апреля 2012 г.Цинік сучасного світу. Убивця моралі, верх оригінальності та розпущеності, коли мова йде про літературу. Все це - вкотре закоханий Фредерік Бегбеде, що знову підтверджує власну тезу «Любов живе 3 роки». Чи може боліти зневіреному у цьому житті хоч щось?
«Присвячено мені!»
Передостанній твір Фредеріка “Au secours pardon”(російський варіант перекладу назви — “Идеаль”, український— “Простіть і відпустіть”) — фантастична манія про слов’янських дівчат, неможливе кохання, олігархію в Росії, розпусту, моду, сучасні стандарти життя молоді і не тільки її, помилки та їх виправлення шляхом страшних жертв.Книга розбита на сезони, хоча насправді кожну її частину можна сприймати як назви московських клубів (окрім весни), ну або і справді як пори року, в період яких відбувається дія у творі.
Отож, чому варто взяти в руки книгу Фредеріка Бегбеде і не просто подивитися на чарівну обкладинку (див. російський переклад книги, де на обкладинці — жіночі груди, оформлені в яйце Фаберже — як то кажуть, нічого зайвого?), а прочитати більше, ніж сторінку-другу?
По-перше, Бегбеде пише легко, просто і доступно — кожному приємно читати, проте пише елегантно та для справжніх інтелектуалів — є чому повчитися у майстра).По-друге, теми, що зачіпає Бегбеде, хвилюють нас усіх — чому кохання така складна штука, чому не можна просто насолоджуватися життям без обов’язків та чому життя в принципі підсуває у найневідповідніший момент крутий поворот, який вибиває тебе з колії?
Отож, Октав Паранго, добре відомий нам із 99 франків, розчарований у житті, коханні, у сенсі існування приїхав в Росію на пошуки нового ангела краси, фактично ідеалу, на який всі захочуть бути схожими, залишаючись при своїй “оригінальності” — обличчя модної марки косметики, проте знаходить набагато більше — але якою ціною?
«Удалось же мне завязать с тяжелыми наркотиками, почему же для любви надо делать исключение?»
«Любовь ето долгая, тяжелая робота».
«Первые две недели, ну месяц, ну три все идет отлично, зато пробуждение чудовищно. Самое страшное, что миллионы людей отравлены этой конфетной эсетикой…»
Так от, роман — це ключ до ров’язки таких от проблемних питань:Любов чи просто стандартна фізична насолода? Мода чи власна думка? Життя в ім’я кохання чи смерть в її ж імення?
Що вибере сповнений французького песимізму Октав? Тут справа не просто в почуттях і власних лабіринтах думок, які навіть психіатру в жахливих снах не прийдуть, а в тому чи варто жити заради інших, чого варті ми, якщо будемо жити для себе і чи будемо тоді взагалі чогось варті.
12168