Рецензия на книгу
Жовтий князь
Василь Барка
Paloma_Blanca18 апреля 2012 г.Для мене роман "Жовтий князь" - це крик зраненої української душі. Ніколи не читала нічого більш красивого і страшного. Саме так: красивого і страшного. Автор сам пережив голодомор 32-33 рр., тому так правдиво, з таким болем і гіркотою розповідає про життя однієї родини (Катранників) у цей час. Вражає ось що: якщо люди поперетворювалися на звірів і забирали останній кусінь хліба у голодної дитини, то - хто ми? Адже кожен із нас може бути нащадком того злісного партійця...
Родина Катранників - образ всього українського селянства, яке боролося за виживання як тільки могло!Чому? Чому люди такі черстві, безжалісні, справжні звірі? Але ж і вони виявляють солідарність, збираються у зграї, допомагають один одному, а в людей-героїв твору цього немає... Свій - свого... За віщо?! Невже якась безглузда "ідея" чи "план" важливіші за людське життя? Що ж, воно взагалі нічого не варте? Так навіщо ж ми живемо?13142