Рецензия на книгу

• 

  chytko18 апреля 2012 г.

  Характерний уельбеківський роман. Правда, трохи неоковирний. Я б навіть сказав, перекособочений, бо в ньому все якось криво і не до ладу. Це хитромудро (на думку автора?) сплетені історії життя (скоріше, існування) двох жалюгідних і ницих (інших емоцій стосовно цих суб’єктів не спостерігалося) братів, суцільних протилежностей і відмінностей одне одного, хоча багато в чому дуже схожих між собою, як от: нещасливе дитинство + рання втрата близьких -->(вказівник причинно-наслідкової дії) закомплексованість --> непристосованість до умов навколишнього жорстокого, споживацького, на сексі схибленому середовища --> маргіналізація. На цих двох докладних життєписах персонажів-невдах автор не зупинився, він вирішив прикрасити книгу різноманіттям цікавої і не зовсім інформації, (навмання?) вклеївши в текст вирізки з газет і статей з Вікіпедії, перетворивши й так уже перенасичену пригодами книгу в калейдоскоп даних, правдивих і вигаданих фактів. Враження неповторне, коли на суміжних сторінках знаходиш сопливо-плаксиву історію про буржуазну сімейну драму, потім йдеться про "кишенькові ігри" ожирілого сорокарічного сексуально стурбованого вчителя, а згодом - дефініцію нікому не потрібного терміну з молекулярної біології.

  За це у Франції дають державну премію з літератури? Хто б сумнівався... Адже строго дотримано рецептури написання твору такого штибу. Все елементарно.

  13

  43