Рецензия на книгу

• 

  giggster6 апреля 2012 г.

  Борхес віртуозно перетворює кожне речення на грандіозну інтелектуальну побудову з такою концентрацією цитат, асоціацій, згадок і алюзій, що запросто можна і руки на себе накласти від відчуття власного невігластва. Слава богу, свою дивовижну, інколи здається, безкрайню ерудицію він демонструє так м'яко, що повним ідіотом ти себе не відчуваєш – основна думка залишається зрозумілою, а глибини вже відкриваються, наскільки дозволяє власна ерудиція. Тому його твори – це не вирок, а інтелектуальний виклик – чим більше знаєш, тим більш грандіозна картина може постати перед очима.

  У цьому томі зібрано його ранні есе. Сам він вважав їх слабкими і всіляко боровся з їхнім поверненням у широкий читацький вжиток. Думаю, це все від завищених вимог до себе і своєї роботи.

  2

  95