Рецензия на книгу

• 

  giggster4 апреля 2012 г.

  Герої «Бесчестья» – люди звичайні і, в принципі, прості. Справа в тому, що й у таких людей дії вмотивовані настільки ж складно, наскільки складно вмотивованими видаються нам наші власні дії. Так само, як і ми, вони не знають заздалегідь, як прореагують на ляпаса і що захочеться купити в супермаркеті, але розуміють, чому їм хочеться залишитися наодинці – це інші можуть губитися у здогадках. Безглуздо передбачати, куди занесе героїв, що вони скажуть – вони, здається, самі ще не знають. Можна лише постфактум розбиратися чому, і цю інтелектуальну роботу пропонує провести Кутзее нам. Вчинки, всі сказані слова персонажів вимагають постійного відрефлексовування, так само, як у розумних просунутих людей прийнято весь час відрефлексовувати себе. Не знаю навіть, з ким можна порівняти Кутзее у його вмінні пропонувати читачу такі складні психологічні вправи, жодна з яких до того ж не містить відповіді у кінці підручника.

  4

  35