Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv28 июля 2020 г.

  Після першої книжки Арундаті Рой, Бога дрібниць, я захотіла прочитати і наступну, яка вийшла якраз до книжкового арсеналу торік. Але виношування цього плану тривало більше року. Книжку купила в ел. вигляді. Читалося тяжко і довго, бо це не та розважальна література, яка ковтається за ніч, вона складна, сюжет рваний і читання потребує зусиль.

  Тут, як і в індійському фільмі, намішано всього. Дія починається з розповіді про гіджру - дівчинку, яка народилася в тілі хлопчика. Про її дитинство і юність, як вона побачила гарно вбрану пані, яка була така ж, як вона, і пішла за нею, і стала гіджрою. Зовсім інший світ, про який ми знаємо дуже мало, якісь крихти, і не можемо уявити собі, як же вони всі там уживаються: всі ці касти, недоторканні, гіджри, божевільні, службовці, молоді і старі. І довго ми читаємо про історію життя Анджум. Як вона (він) росла, як потрапила до їй подібних, яке там було життя. А потім виявляється, що історія не про неї, сюжет круто повертає. Анджум понад 30 років прожила в Хвабґаг, та вирішує покинути їх і оселяється на цвинтарі. Таке мабуть можливо тільки в Індії: поступово цвинтар обростає кімнатами і халупами і стає домівкою для багатьох. Але потім фокус переключається на історію кохання Тілотамми і Муси. Вони вчилися разом і були разом, але потім Муса повернувся додому в Кашмір і стосунки перервалися. Потім доля знову зводила їх разом, і через ці короткі зустрічі ми дізнаємося непросту долю Кашміру і як в цій м'ясорубці виживали прості люди. В кінці всі лінії зводяться в одну.

  Складно написати коротко і зрозуміло, бо роман дуже об'ємний і складний. Багато героїв, різноманітні теми, конфлікти, проблеми тут висвітлюються. Цей роман в першу чергу про Індію, багатогранну, різноманітну, яскраву, потворну, красиву.

  І хоч я читала книжку місяць, часом надовго її відкладаючи, хоч часом не розуміла, що й до чого, зробила мільйон закладок і нотаток, але я рада, що її прочитала. Це та література, яка вас збагатить. Рекомендую.

  6

  809