Рецензия на книгу
Ворошиловград
Сергій Жадан
Kate_hamster20 июля 2020 г.Мій кактус
З творчістю Жадана у мене дуже складні відносини. З одного боку - Жадан це один з найвідоміших письменників української сучасності. З іншого боку, я не розумію його творчість. У далекому 2017-ому році я придбала його збірку оповідань "Біг-Мак. Перезавантаження". Збірку я читала кілька місяців, дочитати не змогла і тепер вона у мене лежить в очікуванні нового житла. Тепер, три роки потому, я відкрила "Ворошиловград". Спершу мені сподобалось. Чого не можна забрати у Жадана так це власного стилю та реально якісного тексту - читаєш і розумієш - реально література.
Взагалі початок книги мені сподобались, було цікаво, місцями несподівано, захоплююче в цілому. А потім щось пішло не так. Тобто, для Ждана, скоріш за все, все пішло саме так, як треба а для мене - ні. Сюжет пішов у якийсь дивний бік, початкова ідея почала трансформацію у дивному для мене напрямку. Книга почала втрачати свій інтерес для мене. Я перестала розуміти до чого веде автор, нащо він застосовує ті, чи інші прийоми, що він взагалі цим всім хоче сказати. Викликали також запитання деталі магічного реалізму. Книжка стала даватись важко. Знову виліз той Жадан, який так і залишився не зрозумілим для мене ще від часів "Біг-Маку".
Вердикт: написано гарно, але це не моє. Наші шляхи знову розходяться і я маю сумніви, чи перетнуться вони ще коли-небудь.
22K