Рецензия на книгу

• 

  fum-fum-fum25 марта 2012 г.

  Цікава жіноча книга - навіть дуже цікава. Про почуття, про помилки, про далеко не безмежну любов і такий безмежний егоїзм. Мені справді сподобалося - незважаючи на певну передбачуваність героїв. В цій книжці надзвичайно цікаві чоловічі персонажі,хоча й дещо неадекватні (правда кожен по-своєму і досить симпатично так неадекватні). А жінки? - о! про них так однозначно сказати не можна. Ця книга, напевно про материнство, про важливість не лише стати стати мамою, але й відчувати себе такою. Мені не подобається Іветта - хоча автор і виправдав її вчинки любов'ю до сина, мені в цій книжці було мало написано про Раю, щоб я їй співчувала. Подобається Ліда, незважаючи на всі її помилки. Взагалі в цій книзі Люко Дашвар мене розчулила - є щось щире в почуттях героїв. Вони нерозважливі, часто корисливі, але майже завжди по людському зрозумілі. Подобається, давно вже не нова ідея , що важливіше відчувати людину, а як називати свої почуття - то не так уже й важливо. Як на збірник почуттєвих банальностей - то навіть дуже добре.
  P.S.: Я прочитала дві книги Люко Дашвар: перша не сподобалась, а ця - друга, зачепила. Тож піду читати третю - "для чистоти експерименту"))))

  4

  110