Рецензия на книгу

• 

  Аноним12 июля 2020 г.

  Цікаво, чим керувався автор, коли писав цей гордіїв вузол? Його просто неможливо розгадати, і єдиний вихід - це тупо читати, не намагаючись розкласти все по поличкам.

  Почалось все добре, навіть дуже заінтригувало. На дворецькому - ще більше, і так до п'ятого-шостого дня, де починається всю "жесть". Тонкі нитки, які зв'язували сюжет, починають обриваються, читач починає заплутуватись, розвиток дії набуває шаленої швидкості, і нереально прослідкувати за тим, що відбувається. Виникає таке відчуття, начебто автор і знав все наперед, але не зміг все це правильно подати. Або до нього прийшла преп'януща муза й, замість натхнення, задурила йому голову.

  Але, попри недоліки, книжка залишається яскравою й неповторною та, на мою думку, заслуговує на свою популярність. Чому? Це не любовне фентезі, від якого аж тягне блювати, це не дешевий бойовик, де лише мускули й жодних емоцій, це не плаксива підліткова романтика один від одної, яка майже не відрізняється. Це незвичайний детектив, можливо, занадто заплутаний, але з крутими поворотами сюжету, з несподіваною розв'язкою і з приємним відчуттям інтриги, що заставляє тебе посидіти за книгою аж до пізньої ночі. Тому вона варта потраченого часу.

  P. S. Тільки щойно мені дійшло, що книга переживає лише перший пік своєї слави, бо другий прийде після екранізації. У мене немає жодних сумнівів у тому, що зараз, у цей момент, автор "Семи смертей..." сидить і пише сценарій для кіно чи серіалу по своїй книзі, заодно виправляючи хиби сюжету. Тому чекаймо, що десь у наступних роках вийде трейлер до фільму зі знайомою нам назвою.

  2

  121