Рецензия на книгу
Основание
Айзек Азимов
frostov1 июля 2020 г.Галактична епопея
Я з тих людей, що має мінімальну толерантність до класики. Однак все ж читаю її, бо так краще пізнаєш жанр та його зачатки й розвиток. Якщо маєте схожі почуття, то праця від майстра Айзека Азімова саме для нас. Коротко, вона все ще варта уваги і сьогодні.
У першій частині книги нам розповідають про Імперію і її столицю, та знайомлять з великим професором Гарі Селдоном, генієм з математики, що доживає свої останні роки. Він єдиний знає, що в галактиці вже почалися темні часи. Застосувавши математичні розрахунки до науки, що зветься психоісторія, вчений може передбачити майбутній шлях всього людства. Науковець формує грандіозний план, що скоротить десятки тисяч років лише до однієї, і відправляється зі своєю чисельною командою на віддалену планету у рукаві галактики втілювати його у життя. Я дуже здивувався, коли друга частина історії описує події, які сталися 50 років потому.
Ми ще не раз перенесемося через десятки років, аби бути свідками пришвидшеним розвитком цивілізації завдяки “кризам Селдона”. Від цього відчувається масштабність. Однак в той самий час, бракує простору для розкриття персонажів, яких тут досить багато. Як тут зрозуміти і перейматися, якщо й запам’ятати дійових осіб вдається не відразу. До того ж, через деякі упередження, об’єм науково-фантастичних романів в ті часи був малим. А це, нагадаю, початок п’ятдесятих років. До появи “Дюни” Френка Герберта — вся оригінальна трилогія Азімова могла би вміститися в одну цю книгу.
Хоч би що там було, читав з зацікавленням і турбувався через те, що щось може піти не так і геніальний задум — ера Фундації — буде знищений. Автор не розкриває всі карти на руках у героїв до самого кінця, саме як і доктор Селдон не розповідає більше ніж потрібно в конкретні моменти, щоб ніхто не зміг втрутитися і збити всіх з наміченого їм курсу. Ну раз таке діло — беремося за другу книгу, щоб його дізнатися.
3726