Рецензия на книгу

• 

  ArinaAnna

  30 июня 2020

  Минуле - це завжди фундамент для майбутнього!

  Переконана, більшість з нас час від часу повертається думками у минуле. Ми закриваємо очі, і відновлюємо картини пройдешніх моментів життя. Все гадаємо, а як би було: "як би я не говорила йому стільки прикрих слів…", "чому я тоді відпустив її саму…", "шкода, що я так і не повірив її (йому)…" У кожному спогаді, знаходяться події, які ми прокручуємо раз за разом, переписуючи сюжет обставин, змінюємо інтонацію, граємо фарбами емоцій та почуттів. Так ми спокутуємо наслідки, переосмислюючи минуле і виправляємо майбутнє. Але повернутись по справжньому у ті часи сьогодні не можливо. Лише уява та фантазія залишаються нашими помічниками.

  Про це можна написати. Взяти папір та перо, і відправитись у той момент минулого, який нам так болить. І я вірю, що ці історії будуть не менш зворушливими за ті, які ми прочитаємо зі сторінок роману "Доки кава не охолоне". Домішати аромати, смаки, обрати тепле місце і не забути про умови, завдяки яким можна бути відправитись у подорож до минулого. А поки що, повернемося до роману, який можливо надихне на власні спогади…

  Умова: Доки кава не охолоне… рівно стільки часу виділено на побачення з минулим. Замало, чи не так? Проте це шанс, яким варто скористатися. Я читала історії, паралельно заварюючи каву, та смакувала кожну сторінку та кожен ковток. Читання видалось помірним та легким, історії зворушливі, сюжет цікавий хоч і не новий. І читати роман однозначно потрібно між рядками. Адже весь смак книги в тому, щоб долучити читача до роздумів про нас самих, наші вчинки, слова, дії. Саме ці складові здатні будувати стосунки, переживати страхи, любити, досягати, творити. Або навпаки, руйнувати та знищувати те найдорожче, що маємо в житті - любов, сім'я, душевний спокій. Можливо саме час замислитись над тим, куди і з ким йдемо; пробачити тим, хто скривдив та вибачитись перед тими, кого скривдили самі; подолати страхи та перетворити минулі помилки на досвід.

  Саме за такі переживання, мені до вподоби став цей невеличкий роман. А моя не надто висока оцінка обумовлюється лише тим, що мені не вистачило новизни, або простіше "унікальності" подачі автором самого сюжету. Проте своєї цілі він досяг… Сподіваюся і вам вдасться відчути дещо подібне, до тих пір "Доки ваша кава не охолоне".

  Минуле - це завжди фундамент для майбутнього!

  4 понравилось

  0

  214