Рецензия на книгу

• 

  Solo_mia

  23 июня 2020

  В друзья

  Кожна жінка в душі прагне мати зриму владу над чоловіками, це правда, і деяким навіть вдається досягнути цього відчуття влади. Можна згадати багатьох жіночих постатей з історії, які мали неабиякий вплив на чоловіків, хоч на загал були недооцінені ні суспільством, ні моральними нормами тих часів. Все ж дуже звабливою є мрія привнести у своє життя справді дорогих яскравих фарб і погратися в ту, ким ти насправді не є, але хто постає в уяві як жінка вольова, безжальна, ефектна і недосяжна. І хоча номінально головним героєм роману "Графиня" вважається сільський вчитель малювання, художник-нездара Платон, дуже швидко стає зрозумілим, що він тільки пішак у руках дівчини, яка явно загралася.
  Автор дуже вміло сплітає атмосферу книги як павутину, кожний сегмент якої стає по-справжньому неповторним тільки в поєднанні з рештою. Тут і нашарування містики, і вплетення історії, і нитка кохання - хворобливого, незбутнього, гіркого... А ще муки творчості, отруйна гординя і оманливо спокійне містечко на Волині, що приховує у собі хтозна й скільки нерозгаданих таємниць. І все це надійно оповите тонким психологізмом, вишуканою мовою автора, від якої отримуєш окреме задоволення, та терпким післясмаком від прочитання.

  2 понравилось

  0

  403