Рецензия на книгу
Мати все
Люко Дашвар
sireniti12 июня 2020 г.Мати все - щастя?
Звичайно, це Люко Дашвар, а тому буде сумно, буде ножем по серцю, навіть моторошно і гидко. А чого ви чекали? Це про життя. Ваше, моє, те, що вирує навколо. Те, яке не прикрасиш квітами, по бажанню його ще можна розфарбувати в різні кольори, але далеко не у всіх це виходить.
Це історія життя Ліди Вербицької, доньки професора і відомого лікаря. «Золота» дівчинка, яка ніколи не відчувала нужди. Виросла в тепличних умовах, але зуміла зберегти чисте і відкрите серце, та щирість поглядів.
Та чи надовго це?
Перший бунт - Ліда закохалася. Іветті Андріївні не хочеться відпускати доньку від себе. Вона ж то добре розуміє, що з себе являє її обранець.
Та й доглядати за Платоном, сином, стане важкувато, не зважаючи на допомогу няньки. Про такого, як Платон, говорять: «Не від цього світу.» Отже і нагляд за ним особливий.
Та нічого, змирилася. По-своєму, але майже благословила.Здавалось, доля і далі протягує Ліді срібну ложку. Коханий чоловік, квартира, машина, улюблена робота. Що ще требя для щастя? Дитинка. От уже і вагітна.
Та рідний дім не відпускає. Мати має велику владу над донькою. Мати для неї все. От вам і назва роману. От вам і гра слів. Ліда може мати все, але все для неї мати (ну і брат, звичайно), а тому вона не може противитись материній волі. В якусь мить вона багато чого втрачає. Не все, але життя ламається.
І їі коханий теж доклав до цього багато зусиль. Не таким Стас уявляв свій шлюб. Все до чогось праг, все чогось не вистачало. То мало грошей. То забагато уваги. То просто настрій не той.Це історія Ліди Вербицької, яка особливо не прагнула мати все. Але мала. Мати, брат, коханий чоловік, дитина, мета в житті.
А потім все змінилося. Не враз, поступово. І хто винен, сказати важко.
Хто вона тепер?
Не мати, не донька, не сестра, не дружина.
Лікар. Хороший, один із кращих.
Та чи має вона щастя?Книга «до дрожи».
Як можна спартачити життя собі, дітям, рідним любов‘ю.
Як важливо вміти вчасно відпустити: материнську руку, дітей у самостійність, кохання, що гнітить і відбирає особистість.
Як важливо вміти говорити «ні», бути собою, а не пристосовуватись до інших.
Книга не вчить, вона попереджує.Конечно, это Люко Дашвар, а потому будет грустно, будет ножом по сердцу, даже жутко и противно. А чего вы ждали? Это о жизни. О вашей, о моей, о той, что бурлит вокруг. Той, которую не украсишь цветами, по желанию её еще можно раскрасить в разные цвета, но далеко не у всех это получается.
Это история жизни Лиды Вербицкой, дочери профессора и известного врача. «Золотая» девочка, которая никогда не испытывала нужды. Выросла в тепличных условиях, но сумела сохранить чистое и открытое сердце и искренность взглядов.
И надолго ли это?
Первый бунт - Лида влюбилась. Иветте Андреевне не хочется отпускать дочь от себя. Она то хорошо понимает, что из себя представляет её избранник.
Да и ухаживать за Платоном, сыном, станет тяжеловато, несмотря на помощь няни. О таком, как Платон, говорят: «Не от этого мира.» Следовательно и уход за ним особый.
Но ничего, смирилась. По-своему, но почти благословила.Казалось, судьба и дальше протягивает Лиде серебряную ложку. Любимый муж, квартира, машина, любимая работа. Что еще нужно для счастья? Ребенок. Вот и беременна.
Но дом родной не отпускает. Мать имеет большую власть над дочерью. Мать для нее всё. Вот вам и название романа. Вот вам и игра слов. Лида может иметь все, но все для нее мать (мати по-украински, не знаю насколько русский читатель сможет разобрать эту лингвистическую головоломку), (ну и брат, конечно), поэтому она не может противиться материнской воле. В какой-то момент она многое теряет. Не всё, но жизнь ломается.
И ее любимый тоже приложил к этому много усилий. Не таким Стас представлял свой брак. Всё чего-то хотел, всё чего-то не хватало. То мало денег. То слишком много внимания. То просто настроение не то.Это история Лиды Вербицкой, которая особо не стремилась иметь всё. Но имела. Мать, брат, любимый мужчина, ребенок, цель в жизни.
А потом всё изменилось. Не сразу, постепенно. И кто виноват, сказать трудно.
Кто она теперь?
Не мать, не дочь, не сестра, не жена.
Врач. Хороший, один из лучших.
Но счастлива ли она?Книга «до дрожи».
Как можно испортить жизнь себе, детям, родным любовью.
Как важно уметь вовремя отпустить: материнскую руку, детей в самостоятельность, любовь, которая угнетает и отбирает личность.
Как важно уметь говорить «нет», быть собой, а не приспосабливаться к другим.
Книга не учит, она предупреждает.552,2K