Рецензия на книгу

• 

  MaryanaBuchko17 мая 2020 г.

  Перше знайомство з автором мене не розчарувало. Я очікувала закручений сюжет та велику кількість відсилок у цього письменника, а прочитала зовсім не легку історію швидко та з ентузіазмом. Як автор приваблює читача? Тут є як і історичні перепитії, так і кімнатна історія, та все ж автор не скочується в переказ давніх істориків, він показує нам процес написання нового роману.
  І цікаво, що стимулом цього роману стає як протест самого героя, так і іскристий роман з героїнею Марія-Сара.
  На початку ми бачимо нещасну, замкнуту в своєму світі людину, його єдиною активність це корегування книжок перед друком. Це історія становлення митця, життя якого складають книги та історії, які вони розказують. В героя назріває приховане бажання розказати свою історію, яке виривається разом з коректурою книги "Історія осади Лісабона", в якій він пише "НЕ".

  Мені сподобався настрій автора та використання сарказму з іронією, його коментарі щодо релігій, щастя, безумства. Сарамаго дуже звабливо добирає слова, вирази, синоніми, користується широким спектром для зображення тієї чи іншої сцени.
  Цитата :"безумие есть последствие шока произведенного на человека его собственным умом."

  3

  1K