Рецензия на книгу

• 

  Аноним31 марта 2020 г.

  Пратчеттівський гумор у поєднанні з Ґеймановим містицизмом.

  Чи не найкраща колаборація двох геніальних авторів, яку я читала.
  Я б сказала – це класика дорослого фентезі (з краплинками чорнющого-пречорнющого гумору).

  Якщо у суботу ви не плануєте влаштовувати гучні вечірки, то вона сама влаштується.
  У вигляді АРМАГЕДОНУ.

  Азирафаїл та Кроулі.
  Янгол та демон. Добро і зло. Світле та темне. Проте в історії двох геніїв-письменників все зовсім навпаки. Зло може бути добрим, а добро – не завжди відзначається хорошими намірами. Кроулі та Азирафаїл вподобали земний світ з Самого Початку, то чи справді варто втрачати те, від чого кайфуєш не одну тисячу років? Бо бачиш, вищі сили затіяли якусь війну. Але Антихрист вже народився, тому Землі лишилось існувати лише 11 років. Раптом хлопчик виросте не справжнім сином Сатани, а зможе пізнати земні блага та проблеми, світло і темряву? Виросте не злим і не добрим, а ЗВИЧАЙНИМ. І тут цей чудовий дует приходить на допомогу. Проте все виявиться набагато заплутанішим та складнішим, аніж здаватиметься спочатку.

  Азирафаїл та Кроулі – неймовірно колоритні персонажі, добре продумані й викликають симпатію у читачів. Лише уявіть янгола, котрий обожнює книги, справжнісінький букініст та поціновувач раритетних видань. Або ж стильно одягненого демона, який роз'їжджає по місту на чорному Бентлі й слухає Queen. Малеееесенький нюанс: дуже хотілось більше пригод цих двох «друзяк», бо надто вже цікавими вдались вони у авторів. Не варто забувати й про інших героїв книги. Я просто дивуюсь, як Пратчетту і Ґейману вдалось впхнути в цей сюжетний казан стільки цікавих особистостей.

  Ну і на десертик. В книзі надзвичайно багато кумедних моментів. Однак один мене заставив читати текст в голос і сильно реготати. Неможливо було відірватися від ігор ОТИХ та Адама, а особливо розсмішили роздуми про іспанську інквізицію. А про те, як вони її втілювали в життя й говорити не буду. Просто варте прочитання.

  Ще один бонус – це серіал (відразу скажу, що він просто «вааау»). Він мені не менш сподобався, аніж сама книжка. Це той момент, коли одне доповнює інше. Захоплена тим, що таку історію можна прожити двічі.

  1

  40