Рецензия на книгу

• 

  Аноним17 марта 2020 г.

  Прочитавши цю поему, я в особі Пушкіна відкрив для себе нового генія. У мене просто немає слів, щоб передати свої емоції. Просто... у мене щелепа відвисла.
  Не знаю чому, але я не любив поезію, вона мені просто не подобалась. Я не розумів навіщо всі ті викрутаси з римою та пишними словами, якщо це лише просто заплутує читача. Для мене, проза була набагато простіша для розуміння. Проте Пішкін зруйнував усі мої уявлення про поезію. У нього вона виходить легкою, цікавою та злегка пікантною. Він часто руйнує "четверту стіну" та звертається до читача як друг і товариш, і в поезії Пушкіна зовсім відсутній пафос, який мене дратує в поезії. Поет за допомогою звичайних слів поєднав у поемі простоту та грацію, і мене це вразило. Я не ламав голову над "Русланом і Людмилою", а насолоджувався нею, що було для мене великим сюрпризом. Завдяки Пушкіну я відкрив іншу сторону віршованих творів і в мене зникли деякі забобони на рахунок поезії. Надіюсь, що після "Руслана і Людмили" я читатиму частіше ліричні та ліро-епічні твори.

  5

  784