Рецензия на книгу

• 

  Bookoedka6 марта 2020 г.

  Читання як спосіб зазирнути за лаштунки чужого життя – це про цю книгу. Прочитати і захопитися тим, як Мішель, завдяки піклуванню рідних і їх високих очікувань, а також появі у її житті Барака, стала такою, якою постає перед нами у книзі (і, хотілося б вірити, є у реальному житті, бо оповідь щира; і так, я в курсі про долучення до створення ghost-райтера, та усе ж – яка сильна особистість!).

  Структурно автобіографія містить три частини: "Стати собою", "Стати нами" та "Стати чимось більшим". Перші два розділи – глибока та відверта розповідь Мішель про своє життя, зокрема про щасливе дитинство, болючу втрату батька, успішне навчання, перспективну роботу юриста. Поступово зачіпаються теми створення сім'ї, пошуки роботи (такої, щоб бути на своєму місці).

  Третій розділ стосується життя Мішель у центрі політичного світу, оцінки її досягнень та досвіду в якості першої леді. Епізодично, коли читаєш, серце може затремтіти, зробити кульбіт і заспокоїтися, адже Мішель може впевнено іронізувати над своєю невпевненістю і страхами.

  У художньому плані - захопливо (що стало приємною несподіванкою, особливо - перші глави); дещо затягнуто, але не критично. Це добре написані мемуари. Зрозуміло, що їх ретельно вичитували (враховуючи статус), але політики там не так багато. Такої плакатної і крикливої - точно немає, швидше спостереження, соціологічні зрізи, пропущені через жіноче сприйняття і доволі чесні спогади і відверті роздуми - про проблеми у шлюбі, радості і труднощі материнства, медицину і освіту у США, дискримінацію. Мені сподобалось, що читаючи, можна жваво уявити себе учасником подій - так атмосферно.

  Мішель вважала, що найцінніше і найважливіше – зовсім не бути переконаним у своїй правоті, а радше мати власну думку. Більш того, не тільки мати, а й відстоювати те, у що віриш. Тільки так можна зберегти вірність самій собі. І у цьому я з нею погоджуюся.

  22

  672