Рецензия на книгу

• 

  Nina_M

  26 февраля 2020

  Цей роман уже стільки з’являвся у стрічці прочитаних друзями книжок, що ближче знайомство з нею так чи інакше мало колись трапитися. І от це "колись" настало...
  Книга не вразила чимось особливим, тим більше не була відкриттям, адже сюжет доволі передбачуваний. Авторка, на жаль, не вразила ні яскравими образами, ні неочікуваними поворотами сюжету. І, хоч проблеми, порушені в романі, дуже важкі психологічно (адже як можна пережити втрату дитини, зневіритися в коханому і жити далі?), мені здається, авторці не вдалося показати, як воно, бути такою, як Віра, відчувати себе такою. Принаймні, я не повірила їй.
  Окремо хочу сказати про сучасну лінію історії (2011 рік). Клер Олдрідж узагалі пройшла десь "повз" читача. Її історія, теж сповнена болю, видається у книзі зовсім побіжною, начебто вона й потрібна тільки для того, щоб мати якийсь стосунок до зниклого у 1933 Даніеля. Натомість біль Клер через втрату дитини, її відчудження з чоловіком і мало не реалізовані стосунки з власником кав’ярні змальовані неначе мимохідь, у загальних рисах. Мені, наприклад, в книзі не вистачило емоційності.

  Для тех, кто читает на русском

  Дальше...

  Этот роман уже столько появлялся в ленте прочитанных друзьями книг, что близкое знакомство с ней так или иначе мало когда-нибудь случиться. И вот это "когда-нибудь" наступило ...
  Книга не впечатлила чем-то особенным, тем более стала не открытием, ведь сюжет довольно предсказуем. Автор, к сожалению, не впечатлила ни яркими образами, ни неожиданными поворотами сюжета. И, хотя проблемы, затронутые в романе, очень тяжелы психологически (ведь как можно пережить потерю ребенка, разувериться в любимом и жить дальше?), мне кажется, автору не удалось показать, как оно, быть такой, как Вера, чувствовать себя такой. По крайней мере, я не поверила ей.
  Отдельно хочу сказать о современной линии истории (2011 год). Клэр Олдридж вообще прошла где-то "мимо" читателя. Ее история, тоже полная боли, кажется в книге совсем мимолетной, как будто она и нужна только для того, чтобы иметь какое-то отношение к пропавшему в 1933 Даниэлю. Зато боль Клэр из-за потери ребенка, ее отчуждения с мужем и почти реализованные отношения с владельцем кафе изображены словно мимоходом, в общих чертах. Мне, например, в книге не хватило эмоциональности.

  31 понравилось

  0

  1,5K