Рецензия на книгу

• 

  sireniti21 февраля 2020 г.

  Перше розчарування улюбленим автором. Не знаю, але уже з перших стрічок роману, я зрозуміла, що високої оцінки не буде. Така гарна обкладинка, стільки сподівань від назви (та й взагалі), і повне розчарування. Адже знаю - він вміє краще. Цікавіше, надривніше. А тут якийсь дивний сюжет з дивними героями і фіналом, що викликає недоуміння і іронічне: «Не вірю!».

  Ця історія починається ще за часів Радянского Союзу і закінчується в наші дні. І автор замахнувся на стільки закручених ліній і сюжетів, що книга в триста з хвостиком сторіном просто не змогла усього вмістити.
  Тут і корумповані чиновники, і ігри місцевих князьків у гарем, і кохання з першого погляду, і зітхання з другого. Тут помста і вбивство, політика, стара і нова.
  Сестри, закохані в одного і того ж чоловіка, таємничі листи з погрозами і вимаганням відродити стару дачу, де колись сталася трагедія.
  І викрадення людини, і дивні збіги обставин. Тюрма, прощення, надія, страх.

  Все звучить ніби непогано, егеж? Але оповідь скаче. Наче зав‘язується основна лінія - а потім раз - і минуло десять років. І вже нова зав‘язка. А що ж там було, в тих роках, які пролетіли? Нам цієї таємниці не розкривають. Події розвиваються ніби і в тому ж ключі, що на початку, але вже з новими героями. І зі старими таємницями.

  От якось так.
  Навмисне не розкривала сюжет, бо тоді прийдеться переповідати всю книгу. А я не зрозуміла її посил - от і весь мій відгук на сьогодні.

  41

  675