Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv2 февраля 2020 г.

  Щось ніяк я не подружуся з літературою Південної Америки. Тиждень мабуть вибирала книжку для завдання з цією назвою. Все не те, все не так. Зупинила вибір на книжці Лаури Есківель. Колись уже читала її "Шоколад на крутому окропі", тоді наче сподобалося. Але ця книжка мене геть не вразила.

  Книжка розказує про життя дівчини Маліналі, яка бачила розквіт і загибель своєї держави. Туди прийшов Ернан Кортес, який понад усе прагнув золота. Він приніс загибель землі Маліналі. Вона стала його коханкою, його жінкою, вона ішла з ним через усю країну, перекладала для нього. Ну оце власне і весь сюжет. Все це на фоні примітивних вірувань аборигенів, які вірили в духів землі, води, в цих всіх кетцалькоатлів і інших божків. Прочитала. прогортала без інтересу. І сама книжка якась безкінечно наївна.

  Нецікава якась література в Південній Америці, бо я довго перебирала списки авторів, але ні на чому так і не спинилася, а цю вибрала лише щоб щось вибрати. Маркеса вже всього прочитала, а інші то надто релігійні, то надто наївні, то надто психоделічні, то магічний реалізм, який я не люблю.

  Не раджу цю книжку.

  2

  249