Рецензия на книгу

• 

  Sopromat

  16 января 2020

  Найвища школа- саме життя

  Не люблю солодке, отож для мене його було забагато.
  Чи помітили ви, що про школу пишуть здебільшого крайності. Чи ідеалізують, чи обпльовуючи?
  У цьому є плюс- байдужих немає.
  Проблеми нашої школи та школи США відрізняються. Але хочу написати про ті, які є загальними: взаємовідносини з батьами, учителями, з угрупуваннями за соціальним статусом, відношення до участі в гуртках, змаганнях різного рівня.
  Близькість чи відчуженість між братами та сестрами залежить від виховання. Мій товариш брав із собою маленьку сестричку, коли ми збиралися разом з іншими хлопцями. Батьки його працювали, залишити було ні з ким. Спочатку всіх це дратувало ( "зайвого" не сажеш). З часом звикли. Потім почали відноситись як до "свого хлопця". Товариш пілкувався, щоб вона була вдягнена за сезоном, поїла, нормально почувалася. Кажуть, зараз в нього своїх троє, привчає їх до самостійності та відповідальності.
  Майже всі бігали з дому після конфліктів з рідними. Я ( йолоп!) - зовсім по-дурному ( зараз напишу в "Історіях"). Нажаль, не всі "знаходили себе".
  Роман- про ідеальне роз'вязування проблем, майже ідеальних учителів. Тільки батько головного героя життєвий. Неприємний, але пізнаваємий тип.

  12 понравилось

  0

  530