Рецензия на книгу

• 

  Аноним24 декабря 2019 г.

  Те відчуття, коли заходиш в кімнату, де люди грають в невідому тобі гру, а ти стоїш, і ніяк не можеш зрозуміти, що ж відбувається. Приблизно з таким відчуттям я читала перші 2/3 частини цієї книги.

  Молодий чоловік прокидається в лісі з ім’ям жінки на вустах і без найменшого уявлення, хто він такий і де. Це, і не тільки це, він намагається дізнатись протягом усього роману. При тому він періодично змінює тіло… і в нього день сурка... (несподіванка)

  Постійні переміщення героя я приписувала як інопланетяням так і містичним силам, хоча що ж це було насправді я так до кінця і не зрозуміла… На мою думку, було б набагато цікавіше без цієї "містичної" лінії, або, розкрити її дещо більше.

  Історія дуже динамічна і настільки тісно переплітаються всі сюжетні лінії, що пропустивши один момент уже важко побудувати дерево зв’язків між подіями. На щастя герої періодично підводять підсумки, що трішки освіжає в пам’яті всі хитросплетіння подій.

  Не всім любителям детективу сподобається, адже детективна лінія має лише другорядну роль, на першому місці це переміщення між тілами головного героя і його намагання зрозуміти правила гри, в яку він потрапив.

  0

  81