Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv

  10 ноября 2019

  Ця книжка випадково потрапила на мою поличку, її мені віддала сестра. Я вирішила почитати її в рамках рубрики "історичний роман", хоча там вигадка змішується з реальними подіями. Вона розказує про рабство. Гарна, приємна на дотик обкладинка з опуклими елементами, але занадто білий папір, як на мене.

  Рабиня Кора працює на плантації. Її мати втекла кілька років тому і ніхто не сказав, що зловив її, а значить, вона живе десь життям вільної людини. Рабів дуже карають за втечу, втекти не вдається нікому. Утікачів довго шукають, навіть в інших штатах і потім піддають тривалим тортурам, і врешті страчують. Бавовна потребує багато рук, так що плантатори щороку закуповують тисячі нових рабів і сприяють появі потомства у тих, що вже є. Також рабів продають за борги, обмінюють, але також можуть і прибити під гарячу руку. Ось тут я краще зрозуміла, що значить фраза "рухоме" майно. Кора - рабиня вже в третьому поколінні. Інший раб на ім'я Цезар підбиває її тікати з плантації, він сказав, що вона приносить удачу, а значить, їм все вдасться. І починається історія втечі Кори, яка нелегка, непроста, сповнена втрат і поразок, і коли здається, що все втрачене, не треба складати руки, бо попереду може бути новий поворот.

  Книга написана легко, як пригодницький роман, але по собі лишає важкі думки. Автор хоче привернути увагу до поняття рабство. Що до темношкірих ставилися гірше, ніж до худоби, вважали, що вони нетямущі, нездатні навчитися писати і взагалі вивчитися. Діти рабів і їхніх господарів усе одно ставали рабами. Навіть якщо раб ставав вільною людиною, він усе одно не мав права ходити в магазини для білих, дивитися білому в очі, мати свою думку, його могли зловити ловці рабів і зробити з ним все, що їм могло заманутися і не бути ніяк покараними. Рабів-утікачів переховували аболіціоністи, не було ніяких притулків, ховали в своїх будинках, і якщо їх викривали, то білих лінчували, вішали, страчували, забивали камінням на втіху і острах іншим, а темношкірих відправляли в кайданах до господарів. Були й добрі господарі, які дозволяли рабам жити і створювати сім'ї, дарували волю, але їх було обмаль і їхня доброта засуджувалася суспільством.

  Підземна залізниця - це вигадка, не було ніяких залізниць, паротягів і дивакуватих машиністів, але були багато інших людей, які ризикували життям, щоб урятувати незнайомих їм темношкірих утікачів і допомогти їм переправитися далі, у вільні від рабства штати. Починаєш трохи краще розуміти проблему рабства, расизму, релігійності темношкірих, і їхнє прагнення позбутися слідів рабства і в наш час.

  2 понравилось

  0

  232