Рецензия на книгу
Леопард
Ю Несбё
Аноним15 сентября 2019 г.Ефект доктора Фокса.
В умінні створювати кароломні сюжети у Несбьо зараз є тільки один суперник. Читати про всі "засідки", що випали на долю героїв- наче відвідати Formulu Rossa чи Skytower. Але вони- реально існуючі атракціони, а тут- суцільний обман. Казилер ( казка+трилер) найвищого рівня.
Другий твір, що прочитав. Остаточний вердикт- досить читати цього автора.
По-перше,не дуже приємно відчувати, що в черговий раз тебе дурять. Поліція якої країни буде терпіти, викупати ( за таку сумму), наражати на небезпеку інших співробітників через проблемного колегу?
Взагалі, тема "любові" до поліції: працює тільки один, основний натовп з'ясовує- хто головніший; на компі працює дехто дивний у не менш дивному місці. Поняття "напарник" змінюється на: "Чи не потрахатися двом красеням?"Особисті справи поліціянтів не перевіряються, то ж можна шантажувати одне одного.
По-друге, Несбьо витягнув з читача все мерзотне: заздрощі,радість від споглядання за тортурами та стражданнями. Ксенофобію. Навіть у Лені Ріфеншталь африканці виглядали добрішими, з'явилося усвідомлення, хто винний в тому, хто і чим їх зіпсував.
В -третє,обіцяв не бути занудою в питаннях медицини. То ж не буду. Але головні герої, що уявляють себе богом ( фінальна сцена біля вулкану)- жах.
Останнє. Висока оцінка за стиль та сюжет. Все прочитав, не зважаючи на попередні зауваження. Навіть сцени самовикриття героя, нагадуючі монолог пораненого Трістана з акту опери Вагнера.
Людиноненавистницький твір з прямолінійним підтекстом: красені зовні- гидотні зсередини.
Ті , що причаровані головним слідчим- мають фарт! Бо, мабуть, не стикалися з алкашем ( наркоманом) в сімї та на службі.
Отакі неприємні думки викликав у мене цей казилер.171K