Рецензия на книгу

• 

  EslavaSabio

  11 сентября 2019

  Книга викликає дивні відчуття...

  Хотілось мені моторошної детективної історії. Після прочитання цієї книги відчуття ніби в психлікарню сходила. Жорстока драма зі скелетами в шафі, таємницями й психічними проблемами. Тут немає акценту на розслідуванні вбивства, натомість ви дізнаєтесь все про психологію героїв, їхні думки, вчинки, як минуло вплинуло на теперішнє життя.

  Ідея сюжету мені сподобалась: журналістка повертається в рідне містечко, аби написати статтю про вбивство (яке, як ми дізнаємось не одне) в одну з чиказьких газет, однак опиняється сама у вирі всіх проблем. І проблема не тільки в тому, хто ж таки вбивця, а у самій Каміллі, у її дитинстві та сім’ї. Рідне місто жінки повертає їй всі спогади: їй знову хочеться різати своє тіло, поводитись неприйнятно, потерпати від тиску матері. Мене постійно переслідувало відчуття зіпсованого повітря, мені боліли шрами героїні, і хотілось випити чогось міцного разом з героями.

  Книга переповнена аморальністю та жорстокістю. Діти 13-ти років замість того, щоб вчитися чи гратися з друзями проводять час на вечірках, з старшими хлопцями, випивкою та наркотиками. Видовище точно не для дітей. Не хочу сильно спойлерити, але ледь не кожен герой зі своїми тарганами в голові. В когось вони велетенських розмірів.

  Я дуже швидко зрозуміла, хто вбивця. «Вааау» ефекту не отримала. Але загалом не погано. Звісно ж, «Загублена» набагато цікавіша, але серіал «Гострі предмети» таки подивлюсь.

  3 понравилось

  231