Рецензия на книгу

• 

  Аноним27 августа 2019 г.

  Ґонкурівська премія.
  Це той гачок, на який впіймала мене книга «Коханець».
  Марґеріт Дюрас отримала за неї відзнаку у 1984 році. Тобто, не так вже й давно – її можна вважати сучасною, але галасу книжка наробила все одно. Здебільшого – через свою відвертість і порушення табуйованої теми.

  Повість багато в чому автобіографічна. Головній героїні всього 15 років, вона француженка. У такому віці вона, як і інші дівчата, тільки починає усвідомлювати свою жіночність, розуміти свою сексуальність, відчувати своє дорослішання.

  Надворі – 30-ті роки ХХ ст., сім’я героїні мешкає в Індокитаї, що на той час був французькою колонією. Після смерті батька біди стаються одна за одною: спочатку сім’я дізнається, що таке злидні, а потім материне безумство загострюється і стає справжньою проблемою. Мама обожнює тільки старшого із трьох дітей, але він іще покаже свій характер…

  Назва «Коханець» доволі прямолінійна і конкретна. Бо героїня розповідає про свій перший сексуальний досвід, який, можливо, і не відбувся б, якби її коханцем не став син китайського мільярдера.
  Невже справа тільки в грошах?, - запитує себе читач, - І чому суспільство реагує саме так, замість того, щоб?.. А як же брати дівчини, чому вони… ах, дійсно.

  Просто будьте готові до того, що ця книга дуже напружена. А ще сумна. І важка, як спекотне індокитайське повітря.
  У 1992 році за книгою був знятий одноіменний французький фільм, якого я не бачила, але тепер, мабуть, подивлюсь. Бо ця історія з тих, що точно варті уваги.

  7

  1,2K