Рецензия на книгу

• 

  khmelyok9 августа 2019 г.

  Чогось не вистачило мені для того, щоб назвати книгу культовою

  Від книги з такою назвою, з таким ореолом навколо неї, з такою передісторією (молодий автор якому 16 років!!!) очікувалося більше. І взагалі, якби автор вирішив би закінчити книгу на першій частині, то було б чудово. Але б незавершено. Й банально та неоригінально. Було б ні про що б. А так у книги є "Частина Друга", яка додає чогось незвичного (в моє випадку псує все враження).
  "Частина Перша". Нам представляють головного героя - Юрко Банзай. Типовий український хіпі. Неформал. Вчитель біології. Тестувальник різних видів заборонених речовин. Троль. Раніше зустрічався із дівчиною, яка за його словами була "сучкою" та занижувала йому самооцінку. Любитель буржуйського року 60-80х років. Юний Гумберт Гумберт (хоча ні, Дарця старшою була). Інтелектуал. Романтик. Цинік. Взагалом Славний малий. Дворова бикота таких на дух не переносить.
  Головний герой зустрічає головну героїню - Дарцю Борхес (!). Мабуть, Linkin Park при створенні відео для свого хіта "Numb" черпали натхнення з цього образу. Дівчина-хіпі. Асоціальна. "Всі її задрали". Вигнанка із усіх соціальних груп. Неповнолітня учениця коледжу в якому працює її коханий "БанЗайчик". Бунтарка. Любить слухати оригінальнальну трійцю "Клубу 27", особливо Хендрікса.
  Закрутилася в головних героїв ЛюбовЪ. Паралельно з цим описується безліч другорядних, не впливаючих на сюжет (а може суть сюжету в цьому?) подій. Куча думок про все на світі, автор жонглює цинізмом при розгляді безлічі життєвих ситуацій, описується шкільне життя, наркотики та їх вплив, атмосфера коледжу і т.д. і т.п.
  І от благородні наші коханці-хіпі вирішили почати курити всякі не зовсім дозволені речовини. Я думаю відразу після цього почалася "Частина Друга". Вона нагадує наркоманський тріп головних героїв.
  Дуже високі матерії та смисли описуються в другій половині книги. Не кожен збагне або зрозуміє. Я не зміг. Фантастична, високоезотерична частина розповіді. Або просто наркоманський тріп. Кожен судить по- своєму.
  А так, щодо плюсів – мова книжки – це жива українська молодіжна мова 2000х. Чудово передано.
  Також присутні алюзії на Юрія Андруховича (це слово "виграш" та сучасна бадьора українська манера писати) та на Стівена Кінга "Воно".
  Висновок – якщо в інших книгах Дереша такий же сюжет як в "Культі", то не варто витрачати час. Якщо ж раптом нападе туга за сучасною українською мовою, то таки ще почитаю Любка Дереша.

  3

  1,5K