Отзывы о книге Соловей
Solo_mia8 августа 2019Рани загоюються, а любов залишається
"Соловей" - це книга про життя. Життя в умовах війни, холоду, голоду, скрути й постійної небезпеки і страху. Без зайвої патетики Крістін Генна передає кризу війни не на полі битви, а в зонах окупації, де частіше ллються сльози, аніж кров, але від того не легше нікому. Вона розкриває роль жінок у воєнні часи на прикладі двох сестер із збіднілого французького роду, настільки несхожих одна на одну, як біле і чорне. Тому й долі в них різні: старша В'янн самотужки виховує доньку й змушена жити під одним дахом з німецьким солдатом, а молодша Ізабель, кодове ім'я - Соловей, приєднується до партизанського руху опору, бо не збирається ділити не тільки свій дім, а й свою країну з нацистськими окупантами. Ця книга про те, як важко скоритись обставинам, несправедливості й жорстокості, що панують довкола, і навіть звичайна домогосподарка, єдиною турботою якої є власні діти, рано чи пізно стане до неоголошеного бою зі злом, бо так підказуватиме її сумління. У цій історії круто ламаються стереотипи, адже не завжди той, на кому начеплений ярлик ворога, є таким насправді, і набагато частіше саме тендітні красиві жінки володіють незламною силою волі; вони витриваліші й міцніші за багатьох чоловіків. Роман Крістін Генни вчить нас цінувати миті, проведені з рідними й коханими людьми, вчить прощати і вчасно зізнаватись у своїх почуттях, тому що життя – надзвичайно непевна і хитка споруда: ніколи не знаєш, коли посковзнешся і впадеш з неї. Але, попри видимі достоїнства роману, початок видався мені занадто прісним і штампованим, і тільки друга частина книги витягла загальне враження, можливо, за рахунок великої кількості драматичних подій та яскравих персонажів, які нарешті почали проявляти себе в повній мірі, тож мені стало по-справжньому цікаво читати й спостерігати за розвитком сюжету. Місцями хотілось заплакати, адже на долю головних героїнь випало стільки нелюдських страждань, що страшно навіть уявити. «Соловей» однозначно торкнувся мого серця, збурив емоції, нехай і не одразу, та все ж.
"Це чоловіки розповідають історії ... А жінки просто живуть із тим, що сталося. На тій війні ми були як тіні. Коли вона скінчилася, на нашу честь не влаштовували парадів, ми не отримували медалей, про нас не згадали в роботах з історії. На війні ми робили те, що мусили, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя і почали все спочатку."
5 понравилось453
Комментарии 0
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Комментариев пока нет,
ваш может стать первым