Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv4 августа 2019 г.

  Цю книгу вибрали для останнього засідання нашого книжкового клубу, яке так і не відбулося. Я читала російською, хоча є гарний переклад українською.

  Книга цікава і читається легко, вона екранізована, кажуть, гарний фільм, я тільки збираюся подивитися. Головний герой - десятирічний хлопчик Август, який має вроджену деформацію обличчя, і йому непросто з цим живеться. Він має старшу сестру, і вона, і батьки його дуже люблять і докладають всіх зусиль, щоб він мав щасливе дитинство і виріс здоровим. Я вже доросла і можу з позиції мами оцінити складність їхнього життя, напевно, це має бути непросто, коли твоя дитина - особлива, потребує тривалого і складного лікування і ніколи не стане такою, як усі.

  Август зібрався іти до школи, не все ж вдома учитися. Директор школи попросив кількох учнів підтримати його і стати його друзями. Зрозуміло, що Августу було дуже лячно, адже за своє життя він звик до підвищеної уваги до себе, всі витріщаються, а тут ще й дитячий колектив. Булінг за просто так дуже поширений, а за щось, як у Огеста, так це й поготів. Я вже не в тому віці і не в тих умовах, щоб булили мене, але знаю, що булять і дорослих. Та в мене росте син і ще трохи інформації про цькування не зашкодить.

  Не можна сказати, що книжка орієнтована тільки на дітей, важливо прочитати її всім. Дітям, щоб розуміли, що бувають різні люди, і вони не хочуть підвищеної уваги. Дорослим, щоб знали, що існує булінг, з ним треба боротися. Теми там піднімаються дуже важливі, і ситуацію ми бачимо з боку різних людей, як Августа, так і причетних до нього - батьків, сестри, вчителів, друзів. Особливо цікаво, що окремо виписана лінія для сестри, яка все життя провела в тіні потреба Августа, ми бачимо, наскільки тяжко ведеться іншим дітям у сім'ї, якщо є дитина з особливими потребами.

  Під час читання наче і не зачіпає так сильно, але потім є про що подумати.

  1

  419