Рецензия на книгу

• 

  yusjanja18 июля 2019 г.

  Роман, де реальність межує з сюрреалізмом.
  Роман, який учить пам'яті - неважливо хто ти і де, важливо уміти пригадати своє минуле.
  Роман, який наповнений поезією про землю, східне прикордоння, де палюче сонце і поля кукурудзи.
  ⠀
  Головний герой Гера, він же Герман Корольов, 33-х років отримує одного ранку дзвінок, який змінює його життя: брат утік в Амстердам, а заправка (оформлена юридично на Германа) залишилась напризволяще. Він вирушає на один день, хоча, як виявляється потім, ця поїздка затягнеться.
  ⠀
  

  
  Навіщо їхати туди, де тебе ніхто не чекає? Навіщо тікати від тих, хто любить тебе? Якщо ти сам не можеш постояти за себе та своїх близьких, що дає тобі право нарікати на долю? Чи намагався ти щось зробити, перш ніж здався й опустив руки?

  ⠀
  Справи із заправкою Гері допомагають розрулювати її працівники:
  

  • Коча - перша жива істота, яку пам'ятав з дитинства, після батьків, сусідів, родичів; поганий приклад для пацанів, які ним захоплювались;
  • Травмований - кращий механік у тих місцях, бог карданних валів та ручних приводів; жива легенда, кращий бомбардир за всю історію фізкультурного руху в місті;

  
  -та бухгалтер Ольга, з якою відносини складались дивні, ніби галюцийні картини.
  Вони допомагають Германові вирішити чи продавати заправку і втекти назад у Харків, чи залишитись вдома і оборонятись.
  ⠀
  

  
  Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди. Мені здається, що саме так і має бути і що сама наша близькість зумовлюється спільними переживаннями, спільним життям і можливістю спільної смерті. Десь за всім цим і починається любов. Інша річ, що не всі з нас до неї доживають.

  ⠀
  Неоднозначні емоції після прочитання. Однозначно - головний герой не сподобався, справив враження дивака й невдахи (хз, на що перетворилось би його життя, якби не переїзд у Харків?!).
  Мова героїв Жадана (як і у "Інтернаті") жива - без високопарних епітетів, така яка є - органічна.
  І Ворошиловград, минула назва Луганська. Місто, якого немає, лиш листівки лишились. І пам'ять про минуле, яке лишається частиною людини.

  3

  1,7K