Рецензия на книгу

• 

  111289

  21 июня 2019

  "Але саме тому ті нечисленні, що не хочуть жити в стані зачумленості, доходять до крайніх меж утоми, врятувати від якої може тільки смерть."

  "Чума" Альбера Камю - твір важкий і збагнути його вдасться далеко не з першого разу. І найбільша загадка для мене, чому його внесли до шкільної програми зі світової літератури, бо цей роман точно не для "неокрєпших" умів одинадцятикласників.
  .
  .
  Скажу відразу, десь близько 100 сторінок посередині роману мені читалося нудно. Але потім все стало на свої місця, коли я згадала про екзистенціалізм. "Чума" - один із найяскравіших представників жанру наряду з "Нудотою" Сартра. А сам сюжет крутиться навколо центральних героїв (Ріє, Тарру, Рамбер, Коттар), які стикаються один на один з чумою. Хвороба повністю забирає владу над містом Ораном починаючи з поодиноких випадків і закінчуючи пошестю, коли тіла доводиться вивозити нічними потягами, забиваючи вагони по вінця.
  .
  Усі персонажі стикаються зі своєю формою самотності під час епідемії і знаходять свої, власні способи не зійти з розуму. Абсурдність буття і одначасна жага почуттів, близькості розриває на дві частини мешканців Орану, які в повну міру відчувають усі "прєлєсті" абсолютної ізоляції від зовнішнього світу. Саме в цей час їхня внутрішня начинка проявляється у всій красі, показуючи справжнє нутро.
  .
  .
  "Чума" - це хроніка лиха і хроніка глибокого пізнання себе у критичній ситуації. Камю вдалося передати настрій повної безнадії, але особливої епічності тут нема - події розвиваються розмірено, поступово затягуючи до безодні чумної бацили. Читати варто, але вдумливо і повільно. Любителі пофілософствувати над темою "що було першим: курка чи яйце?" точно оцінять цей роман.
  
  3.8 Ріє із 5

  13 понравилось

  1,3K