Рецензия на книгу

• 

  Bookoedka18 июня 2019 г.

  Книга, яка наочно демонструє, що люди закохуються не тільки безпосередньо у нас, вони закохуються у перспективу побачити себе нашими очима, перспективу побачити життя нашими очима.

  Лілі, головна героїня, страшенно любить музику і з таким же запалом ненавидить хімію. Аби якось себе розрадити і час згаяти, вона залишає на парті запис (рядок з улюбленої пісні), який пізніше хтось продовжить. Так і почалася ця YA-історія, яка по собі лишає приємне відчуття. Легка книга, що швидко читається.

  Водночас, скрипка – це теж набір дерев’яних дощечок, але чи така конструкція принижує музику, роблячи її банальною? Навпаки, ще більше звеличує музику. Так само з подібними історіями.

  17

  493