Рецензия на книгу
Манюня
Наринэ Абгарян
elena_talberg30 мая 2019 г.Дитяча книга для дорослих
Напевне кожна книга теж має душу. І пізнаєш ти її, після сторінки так пятнадцятої (як на мене), коли відчуваєш атмосферу написаного. А далі все по класичному сценарію – зачепило або ні. Через подання авторкою книги у формі збірничка різних історій читається легко та невимушено. У центрі розповіді двоє дівчаток – Наріне і Манюня, де радянське дитинство переповнене кумедними дослідами над собою та іншими. Ще один надзвичайний персонаж це – Ба. Вибухова суміш грузинської жінки із єврейським корінням. Плюс родичі, які потрапляють у неймовірно кумедні пригоди.
Це - саме те що потрібно для зимового вечора. Щось яскраве соковите і за відчуттями неймовірно вибухове, як смачна грузинська кухня. Де зваблива долма не така апетитна без дрібочки хмелі-сунелі, а сухофрукти фаршировані смаженими горіхами посипані корицею і ваніллю не доживають до новорічних столів.
А остання слово даю авторці
.. Я назавжди запамяла той червень і густе нічне небо над Адлером і галасливі його вулички дні коли ми всі були разом, і кожній нормальній людині байдуже було грузин ти росіянин єврей українець або вірменин і здавалося що так буде завжди і цій дружбі немає кінця – краю.,,2432