Рецензия на книгу

• 

  Bookoedka

  15 мая 2019

  На авансцену автор виводить трьох далеко не ідеальних уже дорослих дітей. Мені подобається своєрідна відсутність захламленості історії другорядними деталями чи персонажами. Перед нами лиш ті троє, кому «пощастило» народитись у відлюдкуватій та позбавленій любові сім’ї. Прозорий як сльозинка сюжет, але від того цікавість не втрачається. Ірвін Шоу взагалі дуже образно пише, ніби зображує сюжет не за допомогою слів, а пензлем на полотні. Падіння і перемоги, втрати і щирі почуття – цього у романі, що розповідає історію довжиною у два десятки років, вдосталь. Загалом мої враженнями дещо розмиті, ніби в тумані. І це туман захоплення. Можливо, як захопленому читачеві мені властиво не бачити недоліків. Однозначних героїв тут теж немає, тільки люди, які постійно змінюються, бо живуть – і це по-своєму надихає.

  19 понравилось

  0

  1,6K