Рецензия на книгу

• 

  EslavaSabio27 марта 2019 г.

  «Порятунок людини відбувається через любов і в любові».

  Чи не вперше я змогла осилити книгу по психології. Ну якщо її такою можна назвати. Перша частина книги стосується особистого досвіду автора в концентраційному таборі, а друга – більш теоретична – основи логотерапії. Першу частину читала із захватом, проте друга зовсім не зайшла. Нудновато.

  «На власній шкурі». Чомусь перше, що прийшло в голову, коли думала про автора і його книгу. Віктор Франкл – австрійський психолог та філософ, який розповідає про власний досвід перебування в концтаборі. Чоловік три роки був ув’язнений в Дахау та Освенцимі, зміг пройти всі тортури, голод, страждання та нелюдські умови. Він на власні очі бачив тисячі смертей, його друзі та сім’я загинули. Автор не боїться говорити про те, що він відчував в моменти, коли перебував на межі життя й смерті, коли над ним знущалися, коли сили боротися зовсім не лишалось.

  Заради чогось або когось. Варто жити. Навіть тоді, коли перебуваєш в концтаборі. Франкл постійно наводить приклади того, як люди, які мали хоч якийсь сенс жити, боролися з навколишніми чинниками. Вони пристосувались до табірного життя, до жорсткого поводження з ними. І лише думка про когось чи щось – окриляла. Так сталось і з самим автором, завдяки власній вірі, зміг викарабкатись з «того світу». Хорошою є думка, що навіть в найтемніші часи, є невеличкі промені світла. Їх можна створювати самому. Власною харизмою, гумором, жагою до життя. «Спроба розвинути почуття гумору та побачити речі зі смішного боку – це трюк, який засвоюєш, оволодіваючи сенсом життя».
  
  Книгу Франкла можна розгрібати на цитати: на його власні, а також відомих мислителів, для прикладу Ніцше. Щось в ній таки є, що запам’ятовується. Особисто для мене книга є підґрунтям для ще одної про концтабір. Однак уже художньої. Можливо саме завдяки психології героя, мені буде легше й цікавіше досліджувати характери персонажів, які проходять крізь табірні тортури.

  5

  6,6K