Рецензия на книгу

• 

  sireniti23 марта 2019 г.

  Про школу і не тільки

  Ох, як відрізняється сприйняття цієї книги через роки. І хоча в серці ще живі оті хвилювання, передекзаменаційна метушня і ночі, сповнені мріями і надією, та назавжди вмерли віра у краще радянське майбутнє. А заклики щось робити в ім‘я партії і Леніна зараз здаються примітивними і навіть смішними.
  Та якшо відкинути радянську пропаганду, то книга хороша, і навіть корисна для підростаючого покоління, особливо для тих, хто закінчує школу.
  Адже тут стільки всього. Мрії і сподівання майбутніх випускників, навчання, підготовка до екзаменів.
  Багато уваги відводиться впливу колективу, поведінці школярів, їхнім стосункам. Умінню пристосовуватися до гурту, і талант, мабуть, відчувати себе там, як риба в воді.

  Цікаво було читати про дружбу дівчаток, Марійки, Юлі і Ніни. Автор не просто описує дівчат, а й знайомить нас з їхніми родинами. І це дає читачу зрозуміти поступки і характери подруг. Всі вони ативістки, добре вчаться, але в кожної своє ставлення до навчання і своє бачення майбутнього. Буде все: і сльози, і розчарування, і зневіра в подругах і в собі, і біль,і розпач.
  І перше кохання з його радостями і печалями. І перші серйозні втрати.

  Школа скоро закінчиться для них останнім дзвоником, але школа життя вже почалася. Як це бути, не таким, як усі? Мислити, відчувати не так?
  І як страшно відчувати себе зрадженою, розуміючи, що справа не в подругах, а в твоїй заздрості до однієї із них.
  А жити у тітки, що дорікає кожним куснем хліба, взагалі немислимо. Хочеться втекти від неї далеко і назавжди, нехай навіть ціною свого майбутнього.
  І свої помилки, хоч і важко, але корисно визнавати. Адже тоді стаєш кращим, нехай навіть доведеться пройти через критику і докори друзів.

  І все ж, не дивлячись на багато переваг і корисних ситуацій, мушу визнати, що книга устаріла. Теперешні школярі мислять зовсім по-іншому. Змінився час, навчальний процес, та й самі люди.
  Хоча… Чесність і добропорядність ще ніхто не відміняв.

  Перевод.

  Ох, как отличается восприятие этой книги через годы. И хотя в сердце еще живы те волнения, предэкзаменационная суета и ночи, наполненные мечтами и надеждами, но уже навсегда умерла вера в лучшее советское будущее. А призывы делать что-то во имя партии и Ленина сейчас кажутся примитивными и даже смешными.
  Да, если отбросить советскую пропаганду, то книга хорошая, и даже полезная для подрастающего поколения, особенно для тех, кто заканчивает школу.
  Ведь здесь столько всего. Мечты и надежды будущих выпускников, обучение, подготовка к экзаменам.
  Много внимания отводится влиянию коллектива, поведению школьников, их отношениям. Умение приспосабливаться к определённому обществу, и, пожалуй, талант, чувствовать себя в нём, как рыба в воде.

  Интересно было читать о дружбе девочек, Марии, Юли и Нины. Автор не просто описывает девушек, но и знакомит нас с их семьями. И это дает читателю возможность понять их поступки и характеры. Все они ативистки, хорошо учатся, но у каждой своё отношение к учёбе и видение будущего. Будет всё: и слезы, и разочарование в подругах и в себе, и боль, и отчаяние. И первая любовь с её радостями и печалями. И первые серьёзные потери.

  Школа скоро закончится для них последним звонком, но школа жизни уже началась.
  Как это быть, не таким, как все? Мыслить, чувствовать не так.
  И как страшно чувствовать себя преданной, понимая, что дело не в подругах, а в твоей зависти к одной из них.
  А жить у тётки, которая попрекает каждым куском хлеба, вообще немыслимо. Хочется убежать от неё далеко и навсегда, пусть даже ценой своего будущего.
  И свои ошибки, хотя и трудно, но полезно признавать. Ведь тогда становишься лучше, пусть даже придётся пройти через критику и упрёки друзей.

  И всё же, несмотря на многие преимущества и полезные ситуации, описанные здесь, вынуждена признать, что книга устарела. Нынешние школьники мыслят совсем по-другому. Изменилось время, учебный процесс, да и сами люди.
  Впрочем… Честность и порядочность ещё никто не отменял.

  54

  888