Рецензия на книгу
Чарунки долі
Вахтанґ Кебуладзе
ivanna_kramer26 февраля 2019 г."Людині потрібен увесь світ"
Я ніколи особливо не читала есеї, але завдяки таким книгам почала любити публіцистику. Автор в зовсім невелику книгу вклав роздуми про різні речі, що нас оточують та є частиною нашого життя, але про які ми не хочемо або не маємо часу порозмислити.
Кожен есей присвячений певній темі, але автор так далеко заходить у своїх роздумах, що чим більше зачитуєшся, тим далі оповідь відходить від початкового темату. Читання я б порівняла з відчуттям, наче тебе ведуть у якийсь темний лабіринт, куди ти входиш все далі й далі, а виходу немає. Автор в різних есеях посилається на тих самих філософів, режисерів, письменників, що створює нерозривний зв'язок між усім, що читаєш. І ще він ставить багато запитань, на які читач сам може спробувати відповісти.
Тематика есеїв дуже різноманітна. Пам'ять і забуття, розум та міф, інтелектуальність та інтелігенція, вино та божественість, краса та істина, секс та еротизм, влада та насильство, порнографія і самотніть. Автор змішав мистецтво, культуру, історію, міфологію, філософію в одне ціле та зміг створити з цього окремі елементи великого конструкту, що називається життям.
Мені подобається, коли в розмовах про "високі матерії" посилаються не лише на відомих філософів чи давньогрецьких мислителів, але й на сучасну культуру. В книзі поруч з Кантом, Арістотелем, Платоном, Ніцше також багато Кундери, Тарковського, Трієра. Загалом тут описане наше сьогодення, його проблеми, тенденції, ритуали.
2163