Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv18 февраля 2019 г.

  Продовжую читати мій улов з ксд. Гарна українська мова, хоча деякі слова примушували зупинитися і подумати, як, наприклад, слово "спочувати" (співчувати), яке повторювалося разів 20. І обкладинка, яка, як на мене, чудово ілюструє сюжет, що додає процесу читання ще більше задоволення. Я захотіла купити і прочитати її, бо вирішила, що вона розширить мій кругозір, такі книжки дуже рідко потрапляють мені до рук. Тема війни, В'єтнаму, комуністи і партизани - це явно не мої улюблені. Але я рада, що знайшла сили і час прочитати цю книжку.

  Для себе я можу розділити книгу на дві частини. Перша - це як головний герой, який до речі, так і не був названий на ім'я, разом зі своїм генералом, його сім'єю і кількома прибічниками покидає Сайгон незадовго до його падіння. Облаштовується в Америці, знаходить роботу, підтримує контакти з генералом і співвітчизниками. Але разом з тим він є агентом комуністів і про все, що діється навколо, він детально і регулярно сповіщає свого друга Мана, який є його контактною особою. Ми дізнаємося про його походження (син місцевої жінки і французького священика, який так і не визнав його), навчання (коледж в Америці з чудовими оцінками), зв'язок з комуністами, роботу на генерала.

  Друга частина - це як він вирішує повернутися до В'єтнаму, хоч Ман і застерігав його не робити цього. Але у В'єтнам зібрався їхній третій побратим Бон, якого наш герой поклявся захищати до кінця життя. Бону не було що втрачати, він поклявся нищити комуністів, його сім'я загинула під час втечі з Сайгону. І довго чи коротко, але їхня група потрапляє в засідку, а потім до рук комуністів. Їм вдалося вирватися звідти, але це був дуже тяжкий час, детально описаний в другій частині. Катування, страждання, жорстокість.

  І от вже якийсь час книга не відпускає мене. Для чого було виявляти таку жорстокість? Ідеологічні фанатики це божевільні, наділені необмеженою владою? Чи варта дружба таких жертв? Чи вартий Бон таких жертв? Чи був другом Ман, який так мучив героя, але потім виторгував йому помилування? Чи можна перестати бути комуністом, зійшовши з трапа літака, чи агенти комуністів тебе все одно знайдуть і позбавлять життя, як це сталося з журналістом Сонні? Чи можна і чи треба перестати бути в'єтнамцем (українцем, німцем, аргентинцем) на чужій землі, як хоче дочка Генерала, чи треба підкорятися сімейним і національним традиціям, як цього хочуть її батьки? І найголовніше питання: чи міг герой просто зняти все з себе як лушпиння з цибулі, весь цей комунізм, ідеологію, вплив своїх земляків (адже він певною мірою і так був людиною без коріння), і просто жити новим життям на новій землі, чи це все так глибоко проросло і переплелося в ньому, що він вже і саме не знає, хто він і на чиєму він боці?

  4

  444