Рецензия на книгу

• 

  Nina_M

  10 февраля 2019

  Сергій Жадан укотре дивує мене. Ще років 10 тому в мене було зовсім інакше ставлення до цього письменника. Минулоріч Сергій Жадан - Інтернат став відкриттям року, а ось тепер ця збірка просто вразила.
  Це якраз та збірка, яку просто неможливо не прочитати: неймовірні образи, болісні теми, смаковита мова. І читати її слід починати з анотації, із зізнання самого автора, який дарує читачеві 39 віршів про війну, біль і любов.
  Ніщо не може рекомендувати прочитати цю збірку краще за її вірші. Ось один із них:
  Стільки дощу не вмістить жодна весна.
  Добре було б пам’ятати всі імена.
  Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи.
  Добре було б уміти.
  Я не вмію.
  Навчи.
  Але тепер ночі розмоклі, як сірники.
  І обпікає дотик до твоєї руки.
  Обпікає вуличне листя й нічні вогні.
  Поясни, як ти дихаєш на такій глибині.
  Добре було б тішитись, що все є таким, яким є.
  Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє.
  Відчувати його, прокидаючись зранку і засинаючи уночі.
  Добре було б не думати про тебе.
  Я не вмію.
  Навчи.
  Але це повітря в травні — різке, як скло.
  Я знаю: тобі заважає те, що з тобою було.
  Я знаю, як ти боїшся серця свого.
  Я знаю: насправді ти хочеш саме цього.
  Стільки дощу — а його несе і несе.
  Я знаю все, що потрібно тому, хто знає все.
  Дерева над головою. Темрява на плечі.
  Я знаю все.
  Я готовий вчитися далі.
  Навчи.

  Для тех, кто читает на русском

  Дальше...

  Сергей Жадан который раз удивляет меня. Еще лет 10 назад у меня было совсем другое отношение к этому писателю. В прошлом году Сергій Жадан - Інтернат стал открытием года, а вот теперь этот сборник просто поразил.
  Это как раз тот сборник, который просто невозможно не прочитать: невероятные образы, болезненные темы, вкусный язык. И читать его надо начинать с аннотации, с признания самого автора, который дарит читателю 39 стихов о войне, боли и любви.
  Ничто не может рекомендовать прочитать этот сборник лучше его стихов. Вот один из них:
  Стільки дощу не вмістить жодна весна.
  Добре було б пам’ятати всі імена.
  Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи.
  Добре було б уміти.
  Я не вмію.
  Навчи.
  Але тепер ночі розмоклі, як сірники.
  І обпікає дотик до твоєї руки.
  Обпікає вуличне листя й нічні вогні.
  Поясни, як ти дихаєш на такій глибині.
  Добре було б тішитись, що все є таким, яким є.
  Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє.
  Відчувати його, прокидаючись зранку і засинаючи уночі.
  Добре було б не думати про тебе.
  Я не вмію.
  Навчи.
  Але це повітря в травні — різке, як скло.
  Я знаю: тобі заважає те, що з тобою було.
  Я знаю, як ти боїшся серця свого.
  Я знаю: насправді ти хочеш саме цього.
  Стільки дощу — а його несе і несе.
  Я знаю все, що потрібно тому, хто знає все.
  Дерева над головою. Темрява на плечі.
  Я знаю все.
  Я готовий вчитися далі.
  Навчи.

  23 понравилось

  997