Рецензия на книгу

• 

  Readeriia

  28 января 2019

  "Опівнічне сонце", яке засліплює своєю ванільністю

  Я обожнюю відслідковувати майбутні екранізації та, перш ніж приступати до перегляду фільму, ознайомлюватися з першоджерелом. Помітивши, що скоро вийде свіженька мелодрама «Опівнічне сонце» (та спокусившись тим, що у головній ролі Патрік Шварценегер) я вирішила прочитати однойменний роман Тріші Кук.

  Короткий опис: 17-річна Кейті Прайс має рідкісне захворювання, через яке навіть найменший контакт із сонячним світлом може стати для неї смертельним. Вдень вона змушена сидіти вдома, і з товаришів у неї лише батько-вдівець і єдина подруга. Світ відкривається для Кейті лише з настанням ночі, коли вона йде з гітарою на місцевий вокзал і грає для тих, хто прибуває і від’їжджає. Чарлі Рід — колишня зірка спорту, яким Кейті захоплювалась потай багато років, випадково помічає дівчину, яка грає на гітарі і за велінням долі відповідає на її кохання взаємністю.

  Здається, останнім часом формула написання більшості книг young adult наступна: беремо дівчину зі смертельною хворобою, додаємо шалено закоханого в неї хлопця, і розтягуємо цю любов на 200-300 сторінок. «Провина зірок» Джона Гріна та «Поки я жива» Дженні Даунхем гарні тому докази. Та якщо ці книги глибоко вразили мене у свій час, то з цією подібного ефекту не вийшло. Я в жодному разі не шкодую, що взялась її читати, а, навпаки, залюбки провела з нею час. Однак сказати, що лишилась під надзвичайним враженням не можу. Половина книга, як на мене, дещо поверхова, прочитав і забув, розвиток подій показано аж занадто швидко та хаотично. Але, якщо ви хочете обрати щось «легеньке» для читання, це непоганий варіант.

  1 понравилось

  0

  824