Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv28 января 2019 г.

  Читали книжку в книжковому клубі. Вибирав чоловік :) Це перша книжка за довгий час, коли я читала і робила виписки і виписувала цитати, щоб потім було про що дискутувати.

  Сюжет розгортається поступово. Ми бачимо сотню хлопчиків, які вирушають в свою Довгу Прогулянку - шлях, з якого має вийти лише один, та чи буде він справжнім переможцем? Хіба є хтось один з попередніх Прогулянок, хто вижив і зміг насолодитися всіма радощами, які обіцяють тому, хто дійде і перейде всіх інших? Але так можуть судити дорослі, а підлітки, а їм всім до 18 років, ідуть. Хтось через вагітну дружину, щоб їй потім краще жилося, хтось тому, що його підтримує весь клас, все місто, весь штат. Хтось щоб довести батьку, що він існує. А хтось тому, що не зміг використати своє право відмови.

  І от вони ідуть, і за ці чотири дні проживають ціле життя. Вчаться любити і дружити, зазнають поразок і зрад, відкривають для себе те, що деякі дорослі не можуть зрозуміти за довгі роки життя.

  Те, що дійде тільки один, вони зовсім не розуміють. Вони будують плани про те, чим займуться після закінчення Прогулянки - про дівчат, майбутніх дітей, хтось напише книжку про участь у Прогулянці і вже по ходу робить замітки до неї.

  Ця Прогулянка - метафора нашого життя. Те, як вони переносять дорогу, як ідуть. Хтось скаржиться, хтось задирає всіх і вся, хтось іде в авангарді, хтось завжди самий останній, хтось демонструє непохитні принципи, а хтось не має їх від самого початку. Хтось з'їдає всю видану їжу за перші півгодини, хтось розтягує її на цілий день.

  Всю книжку мене не покидало питання: навіщо це все, і я так і не знайшла відповідь на нього. Хоча написано непогано, мені не було нудно, я читала з інтересом. Але це не та книжка, яку я б радила до цікавого читання.

  8

  540